Рік 2019 завершується, навколо вже панує святковий настрій. Останні приготування до свят, черги за подарунками у магазинах.
Давайте пригадаємо наприкінці року краще тих, завдяки кому ми можемо святкувати у наших теплих помешканнях та віддамо шану тим, кого вже немає з нами.
Про це повідомляє Новинарня посилаючись на підтверджені дані всіх силових підрозділів у зоні АТО/ООС.
У 2019 році ми маємо “Небесну Сотню” з наших захисників на Сході України. Станом на 23 грудня полеглих внаслідок бойових дій маємо цілих 110 військових.
Серед полеглих захисників на Сході України ми маємо й втрати серед мешканців Бродівщини – Едуард Лазарєв.
Молодший сержант, водій-електрик мінометної батареї механізованого батальйону 17-ї окремої танкової Криворізької бригади ЗСУ Едуард Лазарєв народився 4 серпня 1970 року в Красноярському краї Росії, але ще малим разом із батьками переїхав до міста Броди на Львівщині. Закінчив професійно-технічне училище в Радивилові. Відслуживши строкову службу в Латвійській РСР, повернувся додому, на вже рідну Галичину.
У вересні 2015 року Едуард підписав новий, тепер уже “воєнний” контракт, і вирушив на Донбас. У 2019-му – ще один контракт…
Його військова частина дислокувалася в Донецькій області, поблизу населеного пункту Гранітне.
4 червня близько 17:30 Едуард, як завжди, кермував вантажівкою — віз продукти на позиції підрозділу. Біля села Новоселівка Друга (Волноваський район) у його ГАЗ-66 чіткою наводкою влучила російська протитанкова керована ракета. Сержант Лазарєв та його побратим і ровесник Олександр Лин від множинних осколкових поранень загинули на місці. Ще одного бійця було поранено.
“Їхали комбат батареї і Едік на позицію відвезти продукти. А потім вони отримали розпорядження від командира батальйону знайти позицію, щоб прикривати розвідгрупу. Вони тільки під’їхали від позиції, від хлопців – і так сталося, що ракета прямо в машину влучила”, – розповів військовослужбовець Сергій Гуляєв.
“Він був дуже сміливим, патріотично налаштованим. Незважаючи на російське прізвище, дуже любив Україну, зі всіх сил хотів її захистити від ворогів”, – пригадує Анатолій Проказюк. Він уже на фронті випадково виявив, що раніше незнайомий йому 48-річний водій Лазарєв — однокласник його сестри.
Друзі та родичі згадують Едуарда як хорошого, веселого чоловіка, який дуже любив дочку та онуків.
“Останній раз ми з ним бачилися в Бродах, коли Едуард приїжджав у відпустку. Він був дуже оптимістично налаштований. Казав, що з хлопцями активно борються із сепаратистами. Планував бути на Сході, поки війна не закінчиться”, – розповідав Проказюк.
Поховали Едуарда Лазарєва в селі Комарівка Бродівського району, де живе його дружина.
Вічна та Світла пам’ять…