Методологія управління проектами для наших підприємств – явище нове, незважаючи на те що функціонування будь-якого підприємства здійснюється за допомогою проектної діяльності, так як всі його дії, рішення і навіть результати вже є самостійним проектом або невеликим елементом наявного більш складного проекту. З’являються раніше нам не відомі моделі і механізми економічних відносин. Підприємства, метою яких є максимізація використання наявних фінансових, виробничих і людських ресурсів, повинні використовувати нові підходи до управління проектами, тому що сьогодні управління проектами в світі визначено як ключовий механізм формування конкурентоспроможності. Система управління проектами необхідна перш за все керівництву компанії як інструмент реалізації стратегії компанії, а також для вирішення таких проблем, як підвищення складності проекту, зміни в строках, якість надаваних робіт, сприяння ефективному управлінню проектами, яке здійснюється за допомогою сучасних інформаційних технологій.
Процес управління проектами залишається досить проблематичним, а серед усього розмаїття наявних сьогодні інформаційних технологій, призначених для управління проектами, і точок зору бізнес-консультантів та практиків, складно вибрати відповідну своїй організації. Тобто, незважаючи на всі наявні напрацювання, дана тема вимагає вивчення.
Управління господарюючих суб’єктів традиційно здійснюється через різні проекти, так як це підвищує ефективність управлінських рішень.
Раніше під проектом розумілася сукупність документів, паперу з кресленнями і розрахунками, які використовують для створення якогось виробу або споруди, тому до проектів заздалегідь відносили науково-дослідну, проектно-конструкторську діяльність.
Проект – це комплекс певних дій, спрямованих на досягнення встановлених цілей за відведений для цього час при обмежених ресурсах.
Управління проектами (проектний менеджмент) здійснюється через такі заходи: планування проектів, регулювання і контроль. Планування проекту відводиться важлива роль. Саме на цьому етапі визначаються всі цілі і критерії, за допомогою яких буде досягнута мета проекту. Регулювання проекту здійснюється протягом усього часу існування проекту. Під час контролю визначається, наскільки досягнуті поставлені цілі, виявляються причини, які заважали ходу роботи і прийняття важливих рішень, потім коригуються виконані завдання для поліпшення роботи.
Зараз в управлінні проектами збільшується роль інформаційних технологій. Завдяки інформаційним системам управління проектами (ІСУП) підвищується ефективність управління, незавершених проектів стає менше, оскільки ця система дозволяє управляти всіма факторами, які впливають на проект. Завдяки інформаційним технологіям комунікації між учасниками стає стійкими, стає простіше виявляти і реагувати на відхилення від плану. Документування всіх етапів проекту здійснюється без зайвої витрати часу, контроль стає оперативним.
Від того, наскільки успішно впроваджені інформаційні технології в управління проектами, залежить діяльність організації.
Таким чином, можна зробити попередній висновок, що використання інформаційних технологій в управлінні проектами доцільно і суттєво допомагає вирішувати ряд завдань, сприяє ефективному управлінню декількома проектами одночасно і контролю їх виконання.
Інформаційних систем для управління проектами багато, тому до вибору треба ставитися обережно.
Складність побудови ефективної системи управління викликана наступними причинами:
- Інерційність і масштабність системи управління, її опірність змінам з метою самозбереження.
- Виклики, що загострюються в світі вимагають постійного перезавантаження управління відповідно до виникаючих викликів і застосування все більш тонких інструментів регулювання, що неможливо при існуючій системі управління, особливо в державному секторі.
- Управління в Україні сформовано під макрорегулюючу функцію держави з акцентом на надання традиційних послуг населенню і віддаленість від управління реальними бізнес-процесами. Життя вимагає постійної модернізації економіки з урахуванням постіндустріального устрою і випереджаючого темпу розвитку сфери високотехнологічних послуг і інновацій.
- Відсутність конкурентного ринкового оплати праці в державному секторі, його проектного стимулювання позбавляє управління висококваліфікованих кадрів, стимулює корупцію і низький рівень якості управління.