У Яворові вшанували пам’ять композитора Гімну України – Михайла Вербицького (фото)

Сьогодні, 4 березня, в місті Яворові, біля пам’ятника о. Михайлу Вербицькому пройшли заходи з нагоди відзначення 205-ї річниці з дня народження композитора, який є автором музики до українського національного гімну – “Ще не вмерла Україна”. 

Про це інформує Твоя Львівщина посилаючись на прес-службу Яворівської районної державної адміністрації.

Світлина – Яворівська РДА

Участь у заході взяли голова Яворівської районний державної адміністрації Андрій Шумський, заступник голови Яворівської районної ради Володимир Мацелюх, керівник апарату районний державної адміністрації Зоряна Мірило, секретар Яворівської міської ради Ольга Созанська, представники установ та організацій міста Яворова, а також активна громадськість міста.


Вшанування пам’яті розпочались поминальною панахидою, яку відправив священнослужитель місцевого храму о. Степан Кобасяр. Опісля, голова Яворівської районної державної адміністрації Андрій Шумський, заступник голови Яворівської районної ради Володимир Мацелюх та секретар Яворівської міської ради Ольга Созанська поклали квіти до підніжжя пам’ятника о. Михайла Вербицького.


Михайло Вербицький народився 4 березня 1815 року на Надсянні (Явірник Руський, Сяноцький округ, Королівство Галичини та Володимирії, Австрійська імперія, нині це Польскі землі) в родині греко-католицького священика. Коли Михайлу виповнилося 10 років, помер батько, а матір, вдруге вийшовши заміж, офіційно відмовилася від батьківських прав. Ним та його молодшим братом надалі опікувався їхній далекий родич перемишльський владика Іван Снігурський – один з найяскравіших діячів Української греко-католицької церкви. У 1828 році Снігурський заснував хор, а згодом і музичну школу, в яких співав, навчався і Михайло. Побачивши великі успіхи хору отеці Іван запрошував для роботи із хором провідних композиторів та диригентів. В 1833 Вербицький вступив у Львівську духовну семінарію. Він керував семінарським хором опанував гру на гітарі. Численні твори, перекладені або створені ним для гітари, здобули широку популярність у галицькому домашньому музикуванні. До нашого часу збереглося створене ним “Поученіє Хітари”, яке стало першим таким посібником в Україні. Михайла двічі виключали з семінарії через “веселі пісні, гру на гітарі, запізнення на ранкові молитви”. Втретє Михайло припинив навчання через перший шлюб та необхідність утримувати сім’ю. Перша дружина — австрійка Барбара Сенер, померла через рік після одруження, залишивши Михайлу сина Івана. Ще перед закінченням семінарії Михайло Вербицький вдруге одружився, але нова дружина теж невдовзі померла, народивши сина Андрія. Навчання Михайла Вербицького в семінарії проходило мляво. У 1837 р. він кинув богослов’я. Михайло Вербицький одружився, але сімейне щастя митця було недовгим. Через рік жінка померла, залишивши його із сином-немовлям. Обтяженому сім’єю – двома малюками, та ще й без дружини, Вербицькому жилося вкрай нелегко. У період, коли він розставався із семінарією, доводилося заробляти на хліб уроками музики у приватних домах, викладав спів у вірменському монастирі бенедиктином, диригував хором Ставропігійського інституту. У 1849 році у Перемишлі організувався театральний гурток. Вербицький писав музику до вистав і виступав як актор. У цей час написав музику на текст Івана Гушалевича “Мир вам, браття, всі приносим”. Цей твір Головна Руська Рада визначила гімном Галичини під час “Весни народів” 1848—1849 років. Тільки в 1850 році Вербицький нарешті зміг закінчити Львівську семінарію і отримав ієрейські свячення. Він дістав посаду в с.Завадові, далі — в с.Залужжя, а в 1852 р. став священиком невеликого села Млини, Яворівського району, біля Перемишля, де жив до самої смерті. Ще й досі чудом збереглася та деревяна церковця, в якій отець Михайло своїм чудовим голосом відправляв Святу Літургію. Будучи священиком, він писав Літургійні композиції, які ще й тепер співає уся наша Галичина. “Єдинородний Сине”, “Святий Боже”, велично-пафосне “Алилуя”, яке в народі називають козацьким, “Отче наш”, причасний “Хваліте Господа з небес”, “Ангел вопіяще” та інші. Твори Вербицького приблизно до Другої світової війни становили основу репертуару західноукраїнських виконавських колективів. Важко назвати будь-який концерт чи святковий вечір того періоду на якому б не звучала його музика. Композиції Вербицького міцно увійшли у практику домашнього музикування, витіснивши звідтіль низькопробні зразки зарубіжного бюргерського мистецтва. На його творчих традиціях виховувалося ціле покоління західноукраїнських музикантів. В останні роки життя композитор вчителював, писав статті і музику. Серед його учнів були священики-композитори Віктор Матюк і Порфирій Бажанський. Помер 7 грудня 1870 року в селі Млини (наразі це землі Підкарпатського воєводства Польщі) від раку язика.