Сьогодні уже 5 років, як немає з нами Кузьми “Скрябіна.
2 лютого 2015 року не стало лідера гурту “Скрябін” Андрія Кузьменка, загинув у автокатастрофі.
Він вічно житиме у наших серцях, піснях, його слова закарбувались в пам’яті кожного.
До вашої уваги, найактуальніші слова Андрія Кузьменка, які він сказав впродовж свого життя та які звучали у його піснях:
“Більше нічого не вмію, як римувати слова і під музику викладати якісь ідеї. Часом вони мудрі і глибокі, а часом – поверхові і ржачні. Але в них завжди є суть”.
“Помітив, що для того, щоб зробити людину щасливою, не потрібні якісь величезні простори. Достатньо включити фантазію і облаштувати той мінімум, який маємо, щоб почувати себе краще.”
“Моє головне джерело енергії – слухачі. Буває, виходиш на сцену зовсім розбитий, з високою температурою, а зал починає тобі підспівувати, причому тексти знає краще від мене, – хворобу, як рукою знімає”.
“Я в свої 46 років розумію, що нейтральним бути не можна. Після місяців війни виходить, що є два паралельні світи: в одному йде війна, а в іншому – вона не йде. Причому на території однієї країни. В одному – гинуть люди, а в другому – абсолютно не поміняли спосіб свого життя: ходять по салонах краси, по дорогих ресторанах, ведуть світські бесіди, витрачають гроші і абсолютно не переймаються ні матеріально, ні духовно за те, що відбувається в нашій країні. Війна не може бути на якійсь певній частині території, якщо вона заходить, то це біда для всіх. І тому нейтральним бути не можна”.
“Я зненавидів наших політиків, бо то є лицеміри. Я зненавидів Росію, до якої завжди ставився толерантно. Я ніколи в житті не поїду до Криму. Для мене, то є зрада з боку Криму. Ніби взяли і вивернули назовні старі солдатські кальсони”.
“Шкода тих, що плюють, замість цілуватись,
тих, що клянуть, замість усміхатись”
“Можна опустити руки, сказати: немає грошей, немає охоти…
А можна засукати руками і вже зараз починати плекати своє майбутнє”.
“Мене нервують люди,
ті, що думають мало”
“Якщо хтось плюнув тобі на плечі, є надія на те, що він просто не доплюнув на того, хто йшов перед тобою.”
“Найголовніше — не срати тим, хто навколо тебе”.
“Наш Океан знає більше ніж ми,
секрети всі у нього на дні.
А ми ходим зверху, великі й малі,
люди як кораблі.”
“Краще бути оптимістом, який нічого не знає, ніж загинатися і ростити горб від того, що навколо – самі проблеми”.
“Мій дім — єдине в світі місце, де мене люблять і чекають незалежно від того, хто я і скільки заробляю. Я ніколи не зраджу найближчих мені людей.”
“Можливо треба було жити як всі,
а я хотів інакшим бути завжди.”
“Змінюйте світ на краще, піклуйтеся про нього, тому що ви в ньому живете!”.
“Яка різниця, скільки років твоїм кедам, якщо ти гуляєш у них Парижем!?”
“Українці вибирають такого, що спочатку з вазеліном, а потім уже без вазеліна, шоб пожошче. Такий собі садомазохізм в генах…”
“Патріотичні пісні треба писати весь час, а не тоді, коли їх писати треба. Бо до того, як в країні таке сталося, ніхто їх не писав, а зараз всі стали такими патріотами — понадівали собі вишиванки і поналіплювали їх на машини. Їх ще «вишиватниками» називають. Начепив вишиванку — і вже думаєш, шо все помінялося. Та вишиванка має бути десь глибше, зашита мамою і татом…”
“Ти сам собі країна, зроби порядок в своїй голові!”
“Справжнім друзям не забудь, подзвони,
Бо добре чи зле, з тобою завжди вони.”
