Введенням в країні надзвичайної ситуації та карантинних обмежень призвело до того, що велика кількість підприємств, установ, організацій припинили свою діяльність, або зменшили кількість працівників. Питання втрати роботи та засобів для існування як ніколи актуально для українців. Звільнені люди в розгубленості і не завжди розуміють чи законно їх звільнили і як діяти в тих випадках, якщо звільнення було незаконним. Відповіді на ці питання нам надасть адвокат по трудовим спорам Карпель Олександра.
Останнім часом спостерігала статті з різних ресурсів як діяти при незаконному звільненні. На перший погляд алгоритм дій був досить простим і передбачав звернення в поліцію з повідомленням про незаконне звільнення та очікування відновлення своїх прав. Однак у даній ситуації не все так просто і відновлення прав при незаконному звільненні має безліч «підводних каменів». На момент звільнення працівнику необхідно з’ясувати певні моменти для того, щоб розуміти чи мало місце порушення трудового законодавства. Зокрема, необхідно вияснити якою є причина звільнення, який запис робиться в трудовій книжці, чи дотримані строки розрахунку при звільненні, чи вчасно видана і належним чином оформлена трудові книжки, наказ про звільнення.
Працівник має бути повідомлений про звільнення наказом під розпис. В день звільнення працівнику мають виплачуватись всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред’явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
Варто звернути увагу на те, що існує категорія працівників, яких заборонено звільняти. Стаття 184 Кодексу Законів про Працю передбачає заборону звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини з інвалідністю. Їх звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов’язковим працевлаштуванням. Обов’язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.
Важливо контролювати отримання своєї грошової компенсації за дні невикористаної відпустки. Таке право на компенсацію гарантується Кодексом Законів про Працю. У разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи. У разі звільнення керівних, педагогічних, наукових, науково-педагогічних працівників, спеціалістів навчальних закладів, які до звільнення пропрацювали не менш як 10 місяців, грошова компенсація виплачується за не використані ними дні щорічних відпусток з розрахунку повної їх тривалості. Якщо працівник переведений на роботу на інше підприємство, в установу, організацію грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток за його бажанням повинна бути перерахована на рахунок підприємства, установи, організації, куди перейшов працівник. За бажанням працівника частина щорічної відпустки замінюється грошовою компенсацією. При цьому тривалість наданої працівникові щорічної та додаткових відпусток не повинна бути менше ніж 24 календарних дні. Не допускається заміна всіх видів відпусток грошовою компенсацією особам віком до вісімнадцяти років Якщо працівник помер грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, виплачується спадкоємцям.
Якщо працівник вважає, що його звільнення є незаконним, тоді він може звернутися до працедавця з вимогою добровільно поновити його на посаді, з якої він був звільнений. Таке звернення буде ефективнішим, якщо його надати у письмовій формі. Варто у такому листі – повідомленні вказати на наслідки, які можуть настати для роботодавця у випадку, якщо Вас не буде поновлено на роботі.
Кодекс Законів про працю передбачає можливість працівника звернутися в комісію по трудовим спорам, якщо така створена на Вашому місці праці. Звернення має відбутися у тримісячний строк з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у спорах про виплату належної йому заробітної плати – без обмеження будь-яким строком. У разі пропуску з поважних причин установленого строку комісія по трудових спорах може його поновити. Таке звернення обов’язково реєструється та має бути розглянути у 10 денний строк з дня його подання. У разі незгоди працівника з рішенням комісії по трудовим спорам є можливість оскаржити його в суді.
Також, одним із способів захисту Ваших трудових прав є звернення в управління Держпраці у Вашій області. Звичайно, такі звернення варто робити, якщо звільнення з роботи реально відбувалося із порушенням Кодексу Законів про працю. Пам’ятайте, що на момент дії надзвичайної ситуації та карантинних обмежень в країні перевірки органами державного нагляду (контролю) не проводяться, тому Ваше звернення скоріш за все буде розглянуто після закінчення карантину.
Працівник, який вважає, що його звільнення було незаконним, може звернутися в правоохоронні органи за телефоном 102 або з відповідною заявою про вчинення злочину, передбаченого ст. 172 Кримінального Кодексу (грубе порушення законодавства про працю). За словами заступника голови Нацполіціі – начальника Головного слідчого управління Максима Цуцкірідзе.
Ефективним інструментом поновлення порушених незаконним звільненням трудових прав працівника є можливість звернутися до суду з позовною заявою про поновлення на роботі та оплаті вимушеного прогулу. Якщо працівник вирішив позиватися до роботодавця, то йому необхідно слідкувати за дотримання строків звернення до суду. Згідно статті 233 Кодексу Законів про Працю працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення – в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Суд звичайно може поновити пропущений строк звернення з позовною заявою, але для цього потрібні поважні причини його пропуску. Суд має розглянути Вашу справу в порядку спрощеного провадження в досить короткий термін.
Згідно статті п.1. ч.1 статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі – у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі. Тому, якщо вимоги Вашої позовної заяви стосуються суто поновлення на роботі та стягнення заробітної плати, то судовий збір Вам платити не прийдеться.
Пам’ятайте, що звільнення з роботи можливе виключно з підстав, які передбачені законодавством, інших додаткових підстав звільнення працівника у період карантину або обмежувальних заходів трудових прав працівника змінами до законодавства не передбачено.