Вчора, 14 березня, коли всі добровольці мали б святкувати свій день — день, коли їх визнала, нарешті, держава, — натомість у м. Лисичанськ судили двох добровольців – повідомляє «Твоя Україна», посилаючись на Facebook Тетяни Близнюк – подруги «Вчительки», членькині Проводу Добровольчого Руху “ОУН”, голови Комітету Визволення Політв`язнів.
З її слів, ситуація наступна:
“Друзі, спершу виставляю картки про допомогу, а нижче зараз більш-менш систематизований текст про те, що відбулося.
Картка дружини друга Івана:
5168742211693126 Приват Банк Скрипнікова Олена Вікторівна.
Картка дружини друга Отця:
5168 7573 7431 4807 Головата Зоряна Василівна.
Хто не має можливості допомогти, зробіть репост чи по іншому поширте інформацію.
_____
Отже, в четвер на одному з блокпостів Луганщини затримали автівку зі зброєю, в якій були командир добробату ОУН, друг Іван, його заступник, друг Отець і ще двоє.
Комбат одразу заявив, що всі, хто з ним у машині ні до чого в цих ділах, зброю віз лише він, інші не знали, що в машині, крім батальйонних мештів.
Двох відпустили як пасажирів. А Івана і Отця (як водія) забрали. Але все це ми дізнавалися поступово, не зразу. Тому, власне, й пишу цей допис.
Відстань велика, інформації мало і вона суперечлива, рішення приймати треба було швидко. Радились в процесі, а деякі рішення приймали й не встигнувши порадитись, бо не було коли.
В п’ятницю, щойно дізнавшись від нас про подію, адвокат з Северодонецька Екатерина Серикова негайно вирушила шукати Івана і знайшла.
Ми почали готувати клопотання і шукати можливість дістатися на суд, який планувався на ранок суботи. На збори часу теж не було. Зірвалися в чім були.
Вже там дізналися. що буде ще й суд по Отцю. Що він теж під вартою, дізналися лише під вечір. Спочатку це було на рівні чуток, але потім підтвердилося.
На багатьох людей, яких тут не назву чинився тиск, і їх переконували “не лізти в це діло”, тобто не приходити на судове засідання, не допомагати нам нічим. Такі порадники об’явилися і в Києві. Як колись з Гонтою ці поради передавалися через друзів.
Під Лисичанським судом стояла автівка з тонованими вікнами, яка не належала ні місцевим, ні місцевій поліції.
Неймовірно, але в суд навіть привезли рамку-металошукач, якої в Лисичанському міському суді зроду не стояло. Поліція була підкреслено ввічлива, але перевіряла мало не до трусів) Тобто, з сумки треба було викласти всі речі, з кишень так само.
Цілий день тривав суд-нарадча-суд-нарадча.
Івану присудили 60 діб під вартою і можливість застави 168000 грн.
Отцю – 45 діб і можливість застави 145000 грн.
Розміри застав, звісно, чималі. Але бувають і значно більші. Сподіваюся, ми зберемо ці кошти, і днями Іван і Отець будуть на волі.
Прикро, звісно, що ми так відзначили День добровольця. В нас були інші плани. Зранку мали вшанувати загиблого добровольця ОУН, друга Ківі з Чоркому, потім під стелою роздавати дуже класну газету, яку готували молоді нігадяї з КВП під проводом Лисиці (Ганна Сінькова). І в задумі була ще тема “Правда про війну”, де була би озвучена неформатна правда від тих, хто був причетний.
Майже усі ці заходи таки відбулося під головуванням керівника міської ОУН друга Лиса (Владислав Шевчук), але без нас. Но то вже інша історія.
Прикро, що всі знають, вся зброя, якою воювали добровольці в добробатах була нелегальною і відповідно незаконною. Але вчора сталося те, чого досі важко собі було уявити. В день, коли держава підтвердила своє визнання добровольчих батальйонів видачею добробатівцям перших посвідчень учасника бойових дій, у цей самий день брали під арешт двох командирів добробату. Брали за те, без чого існування добробатів було би неможливим.
Стрім з суду за посиланням, але там не завжди чутно. Але можете погортати, бо там є слово Івана, слово Буревія, моє слово, промова адвоката:
https://www.facebook.com/shtabko/videos/2850949374985442/“
Отже, просимо всіх по максимуму долучитися до збору коштів для застави. Хто скільки може, не пошкодуйте для хлопців кілька гривень, адже вони ризикували своїм життям, захищаючи нас на фронті.