20 лютого – День Героїв Небесної Сотні. Згідно Указу Президента України від 11 лютого 2015 року “Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні”.
Саме в ці дні, шість років тому, під час Революції Гідності, протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого піку. 20 лютого 2014 загинуло найбільше активістів Майдану. Наступного дня, 21 лютого 2014 року, офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього ж дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких в жалобних промовах назвали “Небесною сотнею”, а під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня “Плине кача…”, яка стала українським народним реквіємом.
Серед полеглих мітингувальників під час Революції Гідності є й уродженці Яворівського району – це Роман Сеник, Роман Варениця та Віталій Коцюба.
Роман Сеник народився 26 липня 1968 року в селі Наконечне Друге Яворівського району. Останні роки він мешкав у місті Турка.
Служив в миротворчій місії міжнародних сил ООН під час війни в Югославії, був прапороносцем, отримав бойові нагороди.
Прапороносець
Присвята Роману Сенику
– Не їдь туди, нехай якось без тебе…
Я бачила в новинах: Київ у вогні.
– Не можу, мамо. Прапор аж до неба
Підніму на своїй знедоленій землі.
Горить Майдан, іде двобій за долю,
Наш Прапор заговорений в борні.
Він нам поможе вибороти волю!
Поїду на Майдан з Полотнищем в руці.
… Стріляли вороги в прапороносця,
Але не впав на землю синьо-жовтий Стяг.
Стріляли вороги в прапороносця…
Убили лиш за те, що Прапор мав в руках.
Автор: Оксана Максимишин-Корабель
Роман на Майдані належав до 29-ї сотні самооборони. Під час штурму 22 січня 2014 на вулиці Грушевського він отримав важке вогнепальне поранення в плече. Куля застрягла в легені, руку з роздробленою кісткою довелося ампутувати, організм втратив більше 3,5 літрів крові. Помер 25 січня 2014 року в київській лікарні через значну втрату крові.
Похований у рідному селі Наконечне друге Яворівського району, йому було 45 років. Залишив сестру Лесю та стареньку матір.
Нагороди та відзнаки
- За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Роману Сенику було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).
- 4 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно).
- 8 травня 2016 року, під час Служби Божої в соборі Святого Юра у Львові, подвиг Героя було відзначено Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (посмертно).
Роман Варениця народився 11 грудня 1978 року в селі Старий Яр Яворівського району.
Здобув педагогічну освіту в Дрогобицькому педагогічному університеті. Працював вчителем математики, а згодом їздив на заробітки. Мешкав у місті Новояворівськ.
Математика революції
Присвята Роману Варениці
Заглядають в озера
зірниці,
Килими тчуть квітчасті луги.
Добрі ранки осяють дзвіниці,
І Дніпрові зітхнуть береги.
В математиці все дуже
просто,
Там не схибиш – там формул ключі.
А в житті все вирішує постріл
Та вечері таємні вночі.
Заварилося там, у
столиці,
Не Майдан там уже – справжня Січ.
Встиг на «бус» і Роман Варениця,
Кажуть, їхав – молився всю ніч.
Де ж та формула щастя
народу
У якій із складних теорем?
І якщо розгортається спротив,
То вже воля напевно не вмре!
Дітям він найскладніші
задачі
Пояснити доступно умів.
Він учитель. Він – приклад, а значить,
Він вчинити інакше не міг.
Гірко те, що у рідній
країні
Вчителі – серед заробітчан.
Вони зводять фундаменти й стіни
Їх повсюди – мов добрих прочан.
Лиш доїхали – й на
барикади,
Його вибір – це передова!
А вже чулося дихання зради,
І не вірили вже у дива.
Хтось подав йому щит
дерев’яний,
Але що ж та фанера тонка?
І летіли “швидкі” до Майдану,
Та надія згасала тремка.
Куля знаки розставить в
рівнянні:
Більше, менше, плюс, мінус, квадрат.
Як могли, рятували поранених:
Побратим, часто, більше, ніж брат.
Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка
Роман загинув від пострілу снайпера 20 лютого 2014 року на вулиці Інститутській. Йому було 35 років.
Нагороди та відзнаки
- За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Роману Варениці було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).
- 4 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно).
- 8 травня 2016 року, під час Служби Божої в соборі Святого Юра у Львові, подвиг Героя було відзначено Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (посмертно).
Віталій Коцюба народився 7 липня 1982 року в селі Вороблячин Яворівського району. Мешкав у місті Новояворівськ.
Хресна дорога
Присвята Віталію Коцюбі
Хресна дорога, дорога хресна,
Мати читала, і плакав хлопчик.
Все перепитував: “Чи ж воскресне?
Ти ж порятуй свого Сина, Отче!”
Так йому гірко було, малому,
Чом же байдужі навколо люди?
Через роки пронесе він спомин, –
Усмішки тінь на вустах Іуди,
Підступ і зрада, вінок терновий…
Хрест на плечах, і той біль, і спрага …
Правда у кожному Божому слові,
Стати за правду – також відвага!
Поруч є зло – та борня одвічна!
І поки мати читала повість,
Обшир у серці ставав космічним,
Вистраждав муки і він Христові.
А як підріс, то краса відкрилась
Світу, що зітканий із любові.
Тож відчував часом власні крила,
З доброго помислу – добре й слово.
А коли юність сипнула квітом,
йшов до зупинки, мов одержимий,
Щоби побачить єдину у світі,
Ту, що назвати хотів “дружина”.
Хресна дорога, дорога хресна…
Їй пелюстками дорогу встеле!
Їй він закличе розкішні весни,
Щастя у домі – щоб аж до стелі!
Щоб тягарем не ставали роки,
Щоб у коханні – і будні, й свято!
Дітки зростали у них нівроку,
Тільки, буває, важко крилатим.
Гнали по світу ті заробітки,
Вічні нестатки – вкраїнцям звичні.
Хоч не в багатстві – ніхто не бідкавсь ,
Адже у серці – обшир космічний.
А про Майдан не сказав дружині…
Не відпустила б нізащо у світі.
Благословив тільки батько сина,
Все говорив: “Бережіться, діти!”
Він же без каски, без зброї, просто..,
Та Інститутська – Голгофа віку.
Тут він не плакав – і раптом постріл…
Хрест він доніс – і упав без крику,
Там він між сотнею – не наодинці,
Хай же сумління з’їдає ката.
Десь на небесній якійсь зупинці
Буде кохану свою чекати!
Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка
Віталій загинув від вогнепального поранення 20 лютого 2014 року, йому було 31 рік. Залишив батьків, дружину та двох дітей.
Нагороди та відзнаки
- За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Віталію Коцюбі було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).
- 4 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно).
- 8 травня 2016 року, під час Служби Божої в соборі Святого Юра у Львові, подвиг Героя було відзначено Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (посмертно).
Джерело інформації – сайт nebesnasotnya.com