Історія знайомства Ірини та Юрія сягає ще раннього дитинства, адже жили у сусідніх селах, а дружили сім’ями. Дівчина з села Городжів, а хлопець родом із Лаврикова. Ясна річ, що часто зустрічались за чашкою кави. Проте хто б міг подумати, що давні друзі стануть сватами, але напевно кожна історія знайомства – це ціла книга і в житті нічого не буває просто так.
Про неймовірну історію освідчення повідомляє Твоя Львівщина, посилаючись на Жовква он-лайн.
Був і такий період у їхній історії, коли бачились рідко. Все тому, що Іринка у 8 класі подалася із рідного дому на навчання. Спочатку поїхала у Костопільський обласний ліцей спортивного профілю, далі було навчання у Рівненському університеті та гра за футбольну команду, спочатку у Тернополі, а пізніше аж у Чернігові. Проте саме там дівчина отримала звання майстра спорту з футболу. Весь цей час рідко навідувалась додому. Але невдовзі таки повернулась на свою малу батьківщину. І сьогодні Ірина Василівна вже працює тренером дитячо-юнацької спортивної школи у Жовкві, де навчає гри у футбол дівчат-футболісток.
Як розповідає Ірина, почуття до Юрія зародились у серці чи не з першої зустрічі після довгої розлуки. Хлопець одразу ж почав залицятися до вродливої дівчини, а згодом запропонував зустрічатись. Ірині це сподобалась, хоча й відповіла не відразу. Ось так і почався романтичний період – квіти, побачення, подарунки, кіно…
Все йшло до цього моменту і ось він настав.
Жовква, у спортзалі як завше гамір, стукіт м’яча, свисток тренера. Це тренування проводить Ірина Василівна. В одну мить настає тиша і … дівчина бачить перед собою Юрка з великим букетом троянд. Далі все як у романтичному кіно: хлопець стає на одне коліно і дарує каблучку. Слова «Ти вийдеш за мене заміж?» насправді ошелешили завжди впевнену у собі дівчину.
“Так” – це єдине, що я могла сказати у цей час”, – зізнається Ірина і додає, що це було дуже несподівано, але надзвичайно приємно.
Під гучні оплески дівчат-футболісток згоду було закріплено палким поцілунком. А Ірина з Юрієм вже призначили дату весілля. Особливо радіють за дітей давні друзі – їхні батьки.