Ще один захисник України загинув від куль російсько-окупаційних військ. 19-річний навідник танка з Дніпропетровщини Олександр Юрков планував одружитися зі своєю дівчиною, але так і не встиг. Також у нього залишилися мама й сестра.
Олександра поховали в п’ятницю, 16 липня, в його рідному селі Криничувате Дніпропетровської області. Хоч зараз іде збір урожаю і багато місцевих жителів працюють на полях, на прощання з молодим хлопцем зібралося близько ста осіб.
Мама Саші Тетяна Миколаївна після звістки про загибель сина не може отямитися. Він ніколи не говорив їй, що воює на Донбасі. Тому коли в дім прийшли військові і повідомили, що хлопець загинув, жінка навіть не відразу зрозуміла, що сталося.
“Вона думала, що він у Новомосковську, на навчаннях. Його призвали в армію у вересні минулого року, йому тільки виповнилося 18 років. Він закінчив коледж і через кілька місяців йому прийшла повістка. Усе відбулося дуже швидко, воєнком сказав: “Збирайся, завтра їдеш”. А трохи пізніше він сказав матері, що уклав контракт на військову службу. Але про те, що вже воює на фронті, ні слова не говорив. Мама була впевнена, що він в учебці.
Найімовірніше, не хотів її хвилювати”, – розповіла одна з односелиць.
Сашу та його сестру виховувала одна мама, він був єдиним чоловіком у сім’ї.
“Він був дуже спокійний і чуйний. Якщо хто з сусідів попросить по городу допомогти, щось порубати, він ніколи не відмовить. І в своєму будинку теж він усе робив. Лавку мамі поставив, дерево спиляв. Його сестра вчиться в інституті, тож мама тепер фактично залишилася одна. Вона, бідолашна, ніяк повірити не може, що Саші немає. Ходить на його могилу і плаче, адже він зовсім молодий…”, – каже знайома.
Після служби збирався одружитися
У Олександра була наречена, дівчина на ім’я Люба. З нею він познайомився в інтернеті.
“Саша розповідав, що до служби дуже любив ходити на риболовлю. Він був дуже хорошим, життєрадісним і трішки впертим. Не дуже любив комусь щось про себе розповідати. Правда, збирався продовжувати контракт, але вже не навідником. Може, хотів стати військовим, не знаю. Але після закінчення цього контракту ми збиралися з ним одружитися”, – розповідає Люба.
Молоді люди встигли провести заручини в церкві. Щоразу, як видавався вільний час на службі, Саша приїжджав до Люби в гості. Його знали друзі дівчини.
“Саша завжди все говорив прямо, але тихим голосом. Вони з Любою доповнювали одне одного: він такий спокійний, а Люба дуже емоційна. Він дуже беріг і ніжно ставився до Люби, використовував кожну можливість, щоб приїхати сюди й провести з нею час. Усім друзям Люби він дуже подобався, і батюшці, який проводив заручини, теж”, – розповідає мама дівчини.
Люба ніяк не могла повірити в те, що її коханого не стало. Про його смерть, на жаль, вона дізналася випадково. Але продовжувала писати йому: “Сашо, де ти, озовися…”