Одне з найдавніших двунадесятих (найважливіших) свят християнської церкви є свято Благовіщення Пресвятої Богородиці. Свято призначене події повідомлення архангелом Гавриїлом Діві Марії про Її обраність Господом на землі.
Діву Марію батьки посвятили Богу і у трирічному віці відвели до храму й залишили її там на виховання. До свого повноліття (до 15 років) Марія жила у храмі, навчаючись рукоділля, грамоти, читаючи Святі книжки. Настав день, коли вона за звичаєм мала залишити храм. Священики храму вибирали для своїх вихованок обручників, які надалі опікувалися ними. Марії обрали Йосифа — столяра, жителя Назарету, людину, відому своїм благочестям і порядністю. Марія покинула храм і жила в домі Йосифа, зберігаючи невинність і займаючись домашнім господарством.
Легенди розповідають, що якось Йосиф вирушив на будівельні роботи до іншого міста. Одного весняного дня пішла Марія до колодязя по воду й почула голос: «Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою!» Вона дуже злякалася, бо навколо нікого не було. Прийшовши додому, вона поробила усі справи й сіла прясти, і тут їй з’явився ангел.
Розповідь про цю подію ми знаходимо тільки в одному Євангелії від Луки (1:26–38): Дух Святий зійде на Тебе, і сила Всевишнього осінить Тебе.
На Русі свято Благовіщення стали відзначати з Х століття разом з приходом християнства.
На Благовіщення на Русі у давні часи в церквах під час всенощної справляли особливий обряд «чин хлібозаломлення». Під час цього обряду благословляли хліби, пшеницю, вино та єлей. «Подячні» хліби та вино роздавали всім, хто був присутній у храмі під час всенощної. Невеличкі хлібці роздавали цілими, а великий хліб нарізали «округами», тобто великими окрайцями. Вино давали пити з великого кухля усім по черзі, а багатим городянам — невеликими келихами.
Існував на Благовіщення і звичай годування жебраків та убогих за кошт церковних громад.
Благовіщення в народі сприймалося як свято весни, як символ земної благодаті — в природі й у житті людей. Це надзвичайно велике свято. У народі кажуть, що навіть птиця гнізда у цей день не в’є. Саме на Благовіщення благословляє Господь землю й усе суще на цій землі. Із Введіння і до Благовіщення земля спить, тому не можна проводити жодних робіт на землі. А після свята Благовіщення прокладали першу борозну і починали висівати ярі культури: ячмінь, овес, пшеницю.
Ще у давні часи, до приходу християнства на наші землі, у цей день існував обряд поклоніння богині землі та сімейного вогнища Мокоші-Оранті. Молоді жінки й чоловіки орали поле натщесерце. На свіжозорану скибу клали жертву богині: хліб (пироги), суміш зерна, вино.
Жінки похилого віку залишалися вдома і перепалювали у печах сіль. За переказами така сіль має цілющі властивості. Розчинена у стрітенській свяченій воді, така сіль є помічною під час різних психічних розладів у людей, а також при лікуванні запалень шкіри у худоби.
фото з відкритих джерел
До нас дійшов відголос ще одного громадського звичаю, пов’язаного з початком весняних робіт на землі. Називався він «Вдовиним плугом». Перед початком польових робіт уся громада збиралася на схід. На цьому зібранні старшини громади вирішували, яким чином організувати весняну сівбу та обробіток землі. Спочатку засівали поля вдів, сирітських родин та одиноких немічних людей. Інвентар, коней і, якщо треба, то й посівний матеріал давала гуртом уся громада. Потім розпочинали обробіток власних полів.
Ідея свята Благовіщення — це надія на спасіння людського роду. Ангел Гавриїл приніс звістку, що незабаром на землю прийде Спаситель. Народить Його нікому не відома галілейська жінка Марія. Саме через неї відбудеться таїнство народження і пришестя Бога на землю: не війною, галасом чи страхом, а Божим Дитятком, яке принесе у світ Мир, Любов, Злагоду і Спасіння усім, хто дослухається до Нього. Ця Дитина зробить усе зло на землі безсилим. Тому і святкуємо ми на Благовіщення народження надії на наше спасіння. Тому і є стільки добра і світла у цьому величному святі.
Інформує Твоя Україна посилаючись на ІА “Спадщина України“