20 лютого – День Героїв Небесної Сотні. Згідно Указу Президента України від 11 лютого 2015 року “Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні”.

Саме в ці дні, шість років тому, під час Революції Гідності, протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого піку. 20 лютого 2014 загинуло найбільше активістів Майдану. Наступного дня, 21 лютого 2014 року, офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього ж дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких в жалобних промовах назвали “Небесною сотнею”, а під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня “Плине кача…”, яка стала українським народним реквіємом.
Серед полеглих мітингувальників під час Революції Гідності є й уродженці Жовківського району – це Анатолій Жаловага.
Анатолій Жаловага народився 13 березня 1980 року в місті Дубляни Жовківського району.
Вчився у Львові в спортивному училищі, закінчив 10-й клас. Навчався у Львівському державному університеті фізичної культури, спеціалізація — гандбол. Кандидат в майстри спорту. Працював будівельником.
“Він наче мав якесь передчуття: завжди ходив до сповіді перед Паскою, а цього разу – пішов перед Різдвом; ніколи не стрибав на Водохреща в ополонку, а минулого року – вперше в селі стрибнув…” – Із спогадів матері про Анатолія Жаловагу.

Фортуна
Присвята Анатолію Жаловазі
У спорті так: то фатум, то фортуна,
І мрії про великий, справжній спорт.
То у житті потужний порятунок,
Гучний і світлий зоряний акорд.
А як прийняти те, що не судилось?
Все ж знаєш, що причетний – тим живеш!
Йдучи угору – вибудуй перила,
Бо за тобою інші йтимуть теж.
Гандбол подарував чудову юність,
Поїздки, мандри – світ увесь до ніг!
Та чорне й біле раптом перетнулось,
Але він сильний – вистояти зміг.
І знов по світу. Адже має руки,
А майстер – він ніде не пропаде.
Тепер він батьку вдячний за науку,
А там – і власний дім собі зведе.
Тут все його – оці м’які отави,
Ці верби і густа над ними синь…
Медалі вряд… Була спортивна слава,
Але у нього Львів є і Волинь!
У нього є над горами світанок,
І є тризуб у нашому Гербі.
Від першого до другого Майдану
Себе й на мить не зрадив у собі.
А якщо хтось намислив нехороше,
То стануть, мов команда, як один!
Він на Майдан поїхав – не за гроші,
У брата – донька! Хто ж, якщо не він?
Так поспішав… Забув про документи…
Устиг… Поїхав… Прямо в гущу зла…
Не до прощань і не до сентиментів…
Зелена каска… Та не вберегла…
Йому судилось впасти в тому герці.
В очах – немовби космос умістивсь!
І синові слова у батька в серці:
“Гордитимешся мною ще колись!”
Із циклу поезій “Безсмертні”
Автор – Ганна Дудка
Хлопець вперше поїхав до Києва 18 лютого, хоч матір довго просила його не їхати. Востаннє з рідними Анатолій розмовляв 19 лютого 2014 року по обіді.
Вранці наступного дня, 20 лютого 2014 року, загинув на вулиці Інститутській в Києві від кулі снайпера, яка влучила йому в голову. Тіло знайшли на подвір’ї біля Михайлівського собору.
Похований Анатолій Жаловага у місті Дубляни, Жовківського району, йому було 33 роки.
Нагороди та відзнаки
- За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Анатолію Жаловазі було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).
- 4 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно).
- 8 травня 2016 року, під час Служби Божої в соборі Святого Юра у Львові, подвиг Героя було відзначено Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (посмертно).
Джерело інформації – сайт nebesnasotnya.com



