У п’ятницю, 8 травня, вілійшла у вічність активна членкиня Стрийського міжрайонного братства воїнів національно-визвольних змагань, зв‘язкова УПА (псевдо “Сорока”), багатолітня бранка сталінських таборів, учасниця Кенгірського повстання Ірина Мартинишин (Юрків). Ще зовсім недавно вона святкувала своє 95-ліття, а нині ми з величезним болем у серці проводжаємо її в останню путь…
Про це інформує Твоя Львівщина посилаючись на Стрийське міжрайонне братство воїнів національно-визвольної боротьби.
Замолоду вступила в підпільну організацію, щоб, як і її батьки, котрі переховували в себе вдома в криївці 25 повстанців, боротися за свободу свого народу. Передавала секретну інформацію, допомагала переправляти підпільників “з великої України” в Карпати, постачала провіант в Турківський район, зокрема молола в млині дуже велику кількість борошна для підпільників. Видали. Схопили і забрали у місто Сколе. Та вона втекла, вистрибнувши у вікно! Більше двох років переховувалася. Вдруге продали… Тюрма в Скольому, Дрогобичі, Самборі, а потім концтабір у Кенгірі…
Вона була відчайдушна, безстрашна, вперто весела і життєрадісна. Все життя горіла Україною. Твердо вірила в свою Батьківщину і в Бога. Не зневірилася ні коли двічі її продали за 250 рублів, ні коли, переховуючись, спостерігала через щілину у стаєнці, як енкаведисти-облавники допитують стару жінку, що її прихистила, ні коли її жорстоко били, вимагаючи «все розказати», ні коли змусили під дулами пістолетів дивитися на розстріл молодих хлопців, ні коли танки на її очах душили її вірних подруг у Кенгірі, а сама вона стікала кров’ю від поранення.
Це була Велика Жінка з великим серцем, повним любові до своєї землі.
Вічна пам’ять, царство небесне незламній Українці.