25 лютого 1887 року у м. Самбір народився Лесь Курбас (повне ім’я – Олександр-Зенон Степанович Курбас) – український режисер, актор, теоретик театру, драматург, публіцист, перекладач. Народився у родині акторів галицького театру Степана та Ванди.
Навчався у Тернопільській гімназії, потім у Віденському та Львівському університетах. Тому цілком природно, що Лесь увібрав у себе все те, що могла дати йому європейська культура. Вже тоді Курбас мріяв працювати в Надніпрянській Україні, де існував сильний демократичний театр Садовського у Києві та де була висока театральна культура.
У 1916 році його мрія здійснилась і він вступає до цього театру. Акторська творчість Курбаса в театрі Миколи Садовського обіцяла розвинутися, але сталося так, що він приніс свій акторський талант у жертву режисерському. Головна увага й енергія молодого митця були скеровані на організацію студії молодих акторів, з якої виріс згодом Молодий театр, що став пошуком нових форм втілення сучасної та класичної драматургії. З цього театру взяли початок кілька українських театрів.
У 1919 працював режисером Київського оперного театру “Музична драма”.
А вже влітку 1920 року Лесь Курбас зібрав під назвою “Кийдрамте” (Київський драматичний театр) своїх найкращих акторів, хто добровільно приєднався з Київського театру ім Шевченка. Група почала своє турне по містах Київщини.
Лесь Курбас був засновником спочатку політичного (1922-1926), а потім і філософського (1926-1933) театру в Україні. У виставах свого філософського театру “Березіль” Курбас малює всесвіт, де головним стає особлива довіра до життя людини у всіх його суперечностях. В листопаді 1922 у Києві в державному народному театрі відбулася прем’єра вистави Тараса Шевченка «Гайдамаки» (режисер Л. Курбас). А в червні 1924 року Всеукраїнське кіно-фото управління запросило його на один рік режисером до Першої державної одеської кінофабрики.
П’єси Миколи Куліша “Народний Малахій”, “Мина Мазайло” не знайшли розуміння у радянських критиків. Проти Леся Курбаса були висунуті звинувачення в «похмурості», викривленні оптимістичної радянської дійсності. Та й взагалі багато чого з творчих пошуків Курбаса не розумілося широкими масами глядачів. Це стосується і його вистави “Маклена Граса”, яка досягає справжньої філософської глибини. Проте незважаючи на несприятливу для творчості атмосферу нерозуміння, недоброзичливості, Лесь Курбас не занепадав духом і до останньої можливості вів боротьбу з поширеними у той час тенденціями спрощенства, вульгаризації мистецтва. Опоненти ж щонайменшу невдачу Леся Курбаса завжди розцінювали як цілковитий провал театру.
Можливо, саме тому, що режисер не відступив, не поступився своїми переконаннями, його було наклепницьки обмовлено, звільнено з посади керівника «Березоля» і заарештовано у Москві, де він кілька місяців працював постановником Малого театру.
Заарештований у зв’язку зі справою УВО 26 грудня 1933. Відправлений етапом до Харкова. 9 квітня 1934 засуджений до 5 років ВТТ. Його було вислано на будівництво Біломорсько-Балтійського каналу, на Медвежу Гору, врешті відправили на Соловки. Перебуваючи в місцях позбавлення волі, певний час працював за фахом у табірних театрах і ставив п’єси.
Рішенням окремої трійки 9 жовтня 1937 «засуджений» до страти. Відправлений з великим етапом в’язнів Соловецької тюрми (понад 1100 осіб) на Карельський берег і 3 листопада 1937 року розстріляний з ними (в тому числі з Миколою Кулішем) в урочищі Сандармох, неподалік від робітничого селища Медвежа Гора.
Реабілітований посмертно у 1957 році. Вдові Леся Курбаса Валентині Чистяковій на її офіційний запит, надісланий компетентним органам, було повідомлено неправдиву інформацію, що її чоловік «помер» 15 листопада 1942 року від крововиливу в мозок.
Та пам’ять про українського режисера та актора залишилась у пам’яті народу. Зокрема Львівський академічний театр названо на честь Леся Курбаса. В 2007 році Національним Банком України до 120-річчя режисера було введено в обіг ювілейну монету, присвячену Курбасу. Вона належить до серії “Видатні особистості України”.
У Старому Скалаті на Тернопільщині діє меморіальний музей-садиба Леся Курбаса. У багатьох населених пунктах є вулиці, названі на йогго честь. Також 10 листопада 2016 року присвоєно ім’я Леся Курбаса школі №206 Святошинського району м. Києва. А в місті Самборі, де народився видатний режисер, встановлене погруддя.
Пам’ятник у Києві 
Погруддя у Самборі