Свята Трійця припадає на 50-й день після Великодня.
Історію свята зібрала Gazeta.ua., інформує Твоя Україна.
Що означає це свято
В цей день на святих апостолів, послідовників Ісуса Христа, зійшов Святий Дух, який і символізує триєдність Бога. З цього дня Бог послав апостолам дар розмовляти різними мовами. І саме Трійця вважається днем народження Церкви. Тиждень після неї називається “Зеленими святами”.
Усі православні храми у цей день прикрашені гілками берези, бузку, клену – вони символізують оновлення душі. Після Божественної літургії на свято Трійці у храмах здійснюється особлива служба з читанням уклінних молитов.
Напередодні свята треба навести порядок у будинку та у дворі. Після генерального прибирання, з давніх часів, дівчата прикрашали будинок зеленню. Для цього беруть гілки дерев, пахучі трави і ароматні квіти. Найчастіше використовують гілки горобини, берези, клена, м’яту, мелісу.
Вважається, що рослини символізують достаток, хороший урожай, здоров’я, тривалість життя, а також захищають дім від злих сил.
Народні звичаї і ворожіння
З Трійцею пов’язано багато народних звичаїв, прикмет і ритуалів. Так, наприклад, трави і квіти після освячення в церкві вважаються цілющими, тому з них заварюють чай.
Роса, що випала в Трійцю, вважається дуже корисною для здоров’я і краси. Дівчатам радять нею вмиватися, щоб зберегти свою молодість і красу.
Трійця вважається кращим часом для сватання. Якщо посваталися на Трійцю, а одружилися на Покрову, то це є запорукою дружної, щасливої і міцної родини.
За народними повір’ями разом за Зеленими святками йшов русальний тиждень. Це час ворожінь, якими в основному захоплювалися дівчата. Вони плели і пускали на воду віночки.
Якщо віночки, пущені по воді, сходяться, значить, дівчину в цьому році посватають. Якщо віночок повернеться до берега – просидить ще рік в дівках. А якщо віночок зовсім потоне, то нескоро дівчина вийде заміж. Якщо рівно пливе вінок – і життя складеться розмірено і гладко.
Якщо вінок гойдається на хвилях або паморочиться, значить і життя буде бурхливим, неспокійним. Якщо вінок швидко зник з очей – вийти заміж їй в далеких краях.
В Трійцю дівчата ворожили ще на зозулі. Запитували у птаха, чи довго їм ще кувати в батьківському домі. І зозуля рахувала, стільки років їм чекати сватів.
Також на Трійцю для збереження сімейного щастя готували особливу яєчню. Для цього брали для неї 2 яйця, знесених куркою в четвер, що символізували подружню пару. Жарячи блюдо на круглій сковороді, господиня наговорює на нього молитву.
Заборони дня
- Не можна прибирати будинок, прати, різати.
- Не варто призначати весілля на цей день. Але можна говорити про нього.
- Ні в якому разі не проводити ніякі земляні роботи .
- Не варто відвідувати кладовище. Свято вважається настільки світлим і радісним, що в сам день Трійці не прийнято особливо поминати померли.
- Радять не гуляти біля води і не купатися у відкритих водоймах. Існує повір’я, що на Трійцю не обходиться без потопельника. Здавна казали, що “русалки заберуть до себе”.
- Не потрібно говорити про погане, злитися і заздрити.
- Не можна рубати дерева, ламати гілки, колоти дрова.
Історія пахучої трави, якою прикражають дім
Аїр звичайний відомий і під іншими назвами — шувар, лепеха, татарське зілля. Пише Музей народної архітектури і побуту у Львові імені Климентія Шептицького.
Аїр – справжній космополіт. 4000 років тому він рушив у повільну мандрівку довкола світу і вже заселив п’ять континентів.
Вперше його почали культивувати у гірських районах Центральної Азії: запашний аїр лікував виразки, енземи та шлункові інфекції і швидко здобув репутацію справжньої панацеї давнього світу. Його потребували всюди.
З торговими караванами аїр опинився в Африці, де єгиптяни так захопилися новим лікарським засобом, що навіть уславили його як священні пахощі. Далі через гомінкі ринки Александрії шувар потрапив до Європи.
У Великій Британії, куди татари й не добувалися, аїр відомий вже з 16-го століття. Ще століття шувар мандрував до Скандинавії. Аїр на піку слави – його вирощують у садках, кладуть у кадильниці в церкві, а з кореневища виготовляють модні ласощі, які нахвалюють аптекарі — солодкі пастилки. У палацах та маєтках з’являється звичай розкидати лепешиння по долівці, щоб убезпечити себе від шкідливих “міазмів” та вигнати з житла комах. Нічого не нагадує?
Тим часом, поселенці вже вирушили до Нового Світу, прихопивши зі собою шувар. Нині він заселив Північну Америку і домандрував навіть до Нової Зеландії та Австралії.
І, певно, й не думає спинятися, хоч просування його й далі неспішне: за винятком батьківщини, де аїр утворює насіння, у всіх нових місцях він розмножується винятково вегетативно, шматком кореневища. І так поволі, крок за кроком, мов мандрівний фільософ, де “пішки”, а де “під’їжджаючи” у торговому обозі чи у торбі травника-цілителя, врешті упевнено обійде весь світ.