20 лютого – День Героїв Небесної Сотні. Згідно Указу Президента України від 11 лютого 2015 року “Про вшанування подвигу учасників Революції Гідності та увічнення пам’яті Героїв Небесної Сотні”.
Саме в ці дні, шість років тому, під час Революції Гідності, протистояння між українським народом і тодішнім режимом сягнуло свого піку. 20 лютого 2014 загинуло найбільше активістів Майдану. Наступного дня, 21 лютого 2014 року, офіційна влада України юридично визнала жертвами загиблих мітингувальників Майдану. Цього ж дня на Майдані відбулося прощання із загиблими повстанцями, яких в жалобних промовах назвали “Небесною сотнею”, а під час прощання з загиблими лунала жалобна пісня “Плине кача…”, яка стала українським народним реквіємом.
Серед полеглих мітингувальників під час Революції Гідності є й уродженці Буського району – це Ольга Бура.
Ольга Бура народилася 22 липня 1986 року у селі Ріпнів Буського району. Проживала в селі Журатин Буського району.
Починаючи з 24 листопада 2013 року, Ольга брала активну участь в акціях протесту в Києві, загалом провела всі три місяці. Вона допомагала «Морській сотні» Самооборони, стояла на сторожі та працювала на складі й кухні. До столиці Ольга поїхала зі своїм чоловіком та завжди з ним була поруч.
“Вона завжди помагала і підтримувала інших, хоч би як не було боляче на душі їй самій…” – Із спогадів сестри та матері про Ольгу Буру.
“На Майдані вона, може, і боялась, але того не показувала. Коли телефонувала мені з Майдану, казала: “Ну як так? Такі, як ти, студенти стояли на Майдані, а вони з тими палюгами вийшли і почали їх лупити”, – пригадує слова Ольги молодша сестра.
“Коли Оля дзвонила мені з Майдану, казала, що стоїть за моє краще життя”, – каже її мати.
Дівча з Майдану
Присвята Ользі Бурій
По білому снігу пішли
на барикади
Красиві, ясноокі, надії повні вщерть.
Пліч-о-пліч стали всі. Боялись тільки зради,
Бо зрада товариства страшніша, аніж смерть.
Ховалась снайперня.
Сичали кулі: тю-гу!
Вогонь, вогонь під небо! Майдан горить, як сад.
Господь побачив сам це пекло, цю наругу,
Мене і побратимів покликав в небеса.
Вже юності пора
усміхнена не снилась.
Лиш слово, що мені, прощаючись, сказав.
Я не прийду в той дім, де назавжди лишилась
Матусина надія і батькова сльоза.
Як жаль, що більше я на
друзів не погляну,
Не пригощу в наметі їх чаєм залюбки.
Я в душу заберу усі пісні Майдану,
Їх простелю у небі, неначе рушники.
Автор – Неля Кінзерська
Померла Ольга Бура в київській лікарні 10 березня 2014 року через рану, яку отримала на Майдані. Поховали дівчину 13 березня у рідному селі Ріпнів, їй було 27 років.
Нагороди та відзнаки
- За громадянську мужність, патріотизм, героїчне відстоювання конституційних засад демократії, прав і свобод людини, самовіддане служіння Українському народу, виявлені під час Революції гідності, Указом Президента України № 890/2014 від 21 листопада 2014 року Ользі Бурій було присвоєно звання Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).
- 4 липня 2015 року патріарх УПЦ КП Філарет нагородив Героя почесною медаллю “За жертовність і любов до України” (посмертно).
- 8 травня 2016 року, під час Служби Божої в соборі Святого Юра у Львові, подвиг Героя було відзначено Грамотою Верховного архієпископа Києво-Галицького Святослава (посмертно).
Джерело інформації – сайт nebesnasotnya.com